Продукти без глютену

Глютен (клейковина) - основний білок злаків і речовина, токсична для хворих на целіакію, є основним чинником, що ушкоджує слизову оболонку (ворсинки) тонкої кишки.

Глютен міститься в багатьох злаках - таких, як пшениця, жито, овес, ячмінь. При цьому, найширший перелік продуктів харчування містить так званий прихований глютен - тобто доданий до складу завдяки здатності згущувати і склеювати. Наприклад, пшеничний крохмаль використовується для надання густий і однорідної консистенції йогуртам і морозиву, глютен може міститися в шоколаді (особливо молочному), клейковина стає основою для промислових сиропів і соусів (майонез, кетчуп, соєвий), ковбасних виробах і так званих крабових паличках.

Целіакія (глютенова ентеропатія) - порушення травлення, викликане пошкодженням ворсинок тонкої кишки деякими харчовими продуктами, що містять глютен (і близькими до нього білками злаків таких злаків, як пшениця, жито, ячмінь і овес). У першому сторіччі нашої ери Аретей з Каппадокії і Целий Авреліан описали хронічну діарею і стеаторею у дітей та жінок і назвали хворобу morbus coeliacus, «кишкова хвороба». У 1950 році голландський педіатр Віллем Діке вперше пов'язав причину целіакії у дітей з глютеном - розчинною в алкоголі фракцією білка, що міститься в пшениці.

Раніше вважалося, що целіакія зустрічається досить рідко - з частотою 1: 3000. Сучасні дослідження населення показали, що ген, відповідальний за схильність до целіакії, зустрічається досить часто, а саме захворювання є приблизно у 0,5-1% населення. Типова целіакія з важкими порушеннями всмоктування дійсно зустрічається рідко. У переважної більшості відзначаються позакишкові прояви: залізодефіцитна анемія, афтозний стоматит, дерматит Дюринга, остеопороз, маленький зріст, затримка статевого розвитку, безпліддя, аутоімунний цукровий діабет 1 типу та ін. Подібна прихована і субклінічна форми зустрічаються приблизно на порядок частіше типовою класичної целіакії.

Целіакія характеризується порушенням кишкового всмоктування, суб-або атрофією слизової оболонки тонкої кишки, позитивною реакцією на аглютеновую дієту (виключення з їжі продуктів зі злаків, що містять глютен). Серед клінічних варіантів слід виділяти істинну целіакію і синдром целіакії, який може розвинутися при найрізноманітніших захворюваннях кишечника (аномалії розвитку, інфекції, тривалий прийом антибіотиків та ін.). Початок целіакії нерідко збігається з введенням прикорму, що містять борошняні вироби, в харчовий раціон дитини віком 6-12 міс. Цей період особливо небезпечний в плані провокації целіакії.